Хотим того иль не хотим,
Но путь к Отцу всего один –
Господь любви Иисус Христос!
И не жалейте, люди, слёз,
Когда другим путём идёте -
Вы не к Отцу, вы в ад придёте,
Для вас закрыты небеса!
Кричите, рвите волоса,
И посыпайте пеплом тело
Терзайте души свои смело
Уже сейчас, как в день Суда!
Иисус Христос не ерунда!
Он Бог богов и Сила сил!
Он Вседержавный властелин!
Он Царь царей, Творец всея
И нет в сем мире бытия
Ему подобного от века!
Не зарождайте в сердце смеха,
Когда стихи сии прочтёте,
Прикиньте лучше, с кем идёте,
И кто есть истинный ваш путь?
Быть может вам пора свернуть
На Путь Отца без промедленья
И попросить за всё прощенье
Смирившись сердцем и душой?
Молю Тебя, Отец Благой,
Во имя Господа Христа,
Помажь незрячие глаза
Глазною мазью, чтоб прозрели
И путь свой истинный узрели
И дай желание свернуть
На Твой, Отец, Священный Путь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
